Усі дійні корови щонайменше впродовж трьох тижнів після отелення мобілізують жирові запаси організму для підтримання молочної продуктивності.
Звичними для цього періоду є такі метаболічні проблеми, як кетоз та жирна печінка, якщо корова не може використовувати мобілізований жир ефективно. Щоб мінімізувати неефективне використання жиру незадовго до отелення, пропонується низка різних стратегій в період сухостою. Одна з них — контроль вгодованості на момент отелення в межах 3−3,5 балу, тому що жирні корови матимуть погану продуктивність. Однак, корови можуть накопичувати вісцеральний жир (навколо нирок та кишечника), і він залишається невидимим для тих, хто оцінює бал вгодованості корови.
Один з підходів попередження жирної печінки та кетозу полягає в обмеженні мобілізації жиру через зменшення його кількості, що надходить у печінку впродовж перехідного періоду. Використання ніацину, хрому та монензину дозволяє успішно зменшити мобілізацію жиру, безпосередньо впливаючи на жирову тканину або побічно збільшуючи виробництво глюкози, а отже зменшуючи негативний енергетичний баланс, характерний для перехідного періоду.
Інша стратегія, яка набуває усе ширшого застосування в США та Європі, полягає у згодовуванні раціонів, які включають менше енергії та більше низькоенергетичних кормів, таких як пшенична солома. Мета — згодувати корові не більше, не менше, а рівно стільки енергії, скільки їй потрібно на цьому етапі життя. Цей підхід, відомий як «в самий раз»-раціон або раціон з контрольованим вмістом енергії, знижує мобілізацію жиру за рахунок обмеження резистентності до інсуліну тканин. Якщо правда, що використання раціонів з низьким вмістом енергії під час пізнього сухостою може покращити здоров'я тварин, у тому числі зменшити кількість випадків зміщення сичуга та зменшити кількість мобілізації жиру, випадків жирної печінки та кетозу порівняно з коровами, які отримували надлишок енергії, то результати в плані виробництва молока є досить неоднозначними.
З іншого боку, можна підійти до цих проблем, не обмежуючи мобілізацію жиру, але забезпечуючи корів відповідними інструментами для управління жирами, які мобілізуються.
Холін відіграє ключову роль у регулюванні жирів, підвищує кількість тригліцеридів, що виводяться з печінки, і тим самим зменшує частоту випадків жирної печінки та кетозу. Маючи більше мобілізованого жиру та доступного як джерело енергії, з іншого боку, можливо підвищити виробництво молока дійними коровами.
Про різні підходи до попередження жирної печінки та кетозу під час ХІ Міжнародного молочного конгресу розповість Стефано Вандоні, керівник відділу технічного обслуговування жуйних корпорації Balchem.